ПОДОРОЖ ДО ТЕРНОПОЛЯ: ВСТИГНУТИ ВСЕ!

Ви плануєте найближчим часом кудись поїхати відпочити в Україні – пропонуємо відвідати Тернопіль, про який ми одразу ж згадуємо з приспіву хіта Братів Гадюкіних «Файне місто Тернопіль». Як і всі міста Західної України воно чисте, має гарну архітектуру, доглянутий центр, багато пам’яток, приємні ціни в кафе та кав’ярнях. Найголовнішою його візитівкою є довжелезна набережна, де з задоволенням проводять вільний час самі жителі і гості цього старовинного міста.

Нам не дуже пощастило, адже Тернопіль зустрів нас дощем і мрякою, тому ми вимушені були постійно ховатися під парасольками і грітися кавою. Проте це не завадило нам пройтися по набережній, побачити відчайдухів, які в таку погоду каталися на роверах по розмічених велодоріжках, рибалили в ставочку, проводили виїзну весільну церемонію. Місто живе своїм виваженим життям, і будь-які примхи природи йому не завада.

Коли ми запитали, куди обов’язково сходити в Тернополі, місцеві жителі одразу ж порекомендували нам дійти до Набережної. Декілька років назад тут був зроблений капітальний ремонт, і її облаштували бруківкою, велодоріжками, оновили вуличне освітлення. Нашу групу вразили розміри цього ставка, який ми прозвали «тернопільським морем», і позаздрили: круто було б нам, чорноморцям так кататися на велосипедах вздовж нашої набережної в Приморському парку, а не споглядати на забудовану територію готелями. Гарний вигляд на озеро відкривається через білосніжну декоративну колонаду, де по обидва боки розмістилися два якорі.

Тут можна не тільки споглядати на відкриту водяну гладь і насолоджуватися гарними пейзажами, але й активно проводити час – кататися на велосипедах, скейтах, в теплий сезон можна побачити, як тренуються вихованці водних видів спорту. Взимку ставок замерзає і стає ареною для катання на ковзанах та гри в хокей. Сюди також приходять люди поспілкуватись в приємній, заспокійливій атмосфері, і порибалити. За словами місцевого рибалки, тут ловиться верховодка, і, якщо пощастить, можна зловити коропа, сома, або щуку.

Біля ставка також розташований парк Шевченка площею в 20 га. Цей зелений куточок міста привертає увагу невеличким ставочком, який з’єднується з Тернопільським озером, а також двома островами Кохання та Чайка, до яких ведуть місточки, біля яких низько схиляються верби. Є тут білосніжні альтанки, дерев’яні лавочки. Багато людей фотографуються біля каскадного водограю, який вночі підсвічується кольоровими ліхтариками. Також яскравим куточком є сходи, які розмалювали тернопільські студенти. Це примітне місце одразу ж покращує настрій, особливо в похмурі дні. Зараз безперешкодно обійти весь парк неможливо, адже частина знаходиться на реконструкції.

Центр Тернополя дещо схожий на Львів, тут розміщено багато кав’ярень, кафе, міських скульптур, пам’ятників. На головній площі розташований Тернопільській академічний обласний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка. Від нього простягається алея, звідки виглядають фонтани, оригінальні лавочки, міський годинник, де зупиняються туристи і залюбки роблять фото. А ще тут є  дерева з сонячних панелей, завдяки яким можна заряджати свої гаджети. Але майже всі usb дроти були відірвані, і з працюючих ми знайшли лише один. Такий інноваційний задум привертає до себе увагу і всім дуже сподобався, сподіваємось, що люди оцінять такі сучасні ноу-хау, будуть берегти і «вирощувати» в інших містах.

Шукаючи старовинні місця, куди ми прагнули обов’язково заглянути в Тернополі, вирішили відвідати найдавнішу споруду в місті – церкву Різдва Христового, перша згадка про яку датується 1566 р. Історики стверджують, що тут колись зупинялись Константинопольський патріарх Єремія, Костянтин Острозький і гетьман Богдан Хмельницький. Кам’яний храм містяни побудували на початку 17 сторіччя, і він навіть функціонував як фортеця, адже входив до оборонної системи міста. А ще церква відома не тільки своєю давньою історією, але й чудотворною іконою Божої Матері, до якої приходять помолитися тисячі вірян.

Далі наша подорож продовжилась в селищі Вишнівець, яке також пишається своєю історією, гарними краєвидами, архітектурним ансамблем Палацу Вишнівецьких, величезним парком, замковою церквою Вознесіння Господнього, і сучасним об’єктом – спортивним стадіоном, який будують, використовуючи нові технології та європейські стандарти. А ще селище відоме тим, що саме тут був родинний маєток магнатів Вишнівецьких, і звідси походить легендарний засновник Запорізької Січі Дмитро (Байда) Вишневецький.

Перлиною селища і всієї Тернопільщини можна назвати Вишнівецький палац, де постійно проводяться екскурсії, концерти, виставки іменитих митців та фотосесії молодят. Сюди приїжджають відвідувачі на тільки з українських міст, але й з закордону, найбільше з Польщі. Вишнівецький палац збудовано у 1730-х роках на кошти Міхала-Сервація Вишневецького за проектом архітектора Якуба Бланже Депре. Палац зазнав чималих ушкоджень під час Першої і Другої світових воєн, але був відбудований у 1920-х та 1950–1960-х рр. В свій час його відвідали Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Микола Костомаров.

За словами екскурсовода, наукового працівника Вишнівецького відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» Любові Шиян палац має площу більше 3000 кв метрів. Французький письменник Оноре де Бальзак називав його «Українським Версалем».

Саме тут зберігалася одна з найбільших бібліотек в Україні і численні стародруки, які стали основою для заснування бібліотеки ім. В.І. Вернадського в Києві. В свій час тут можна було побачити вишукані інтер’єри з дорогими меблями, стінами покритими китайським шовком та оздоблені золотом, мозаїчний паркет з багатьох видів деревини. Кожний зал відрізнявся за кольором, розміром та внутрішнім оздобленням. В наш час всієї тої краси не збереглося, адже вишукані предмети інтер’єру цього палацу опинилися в закордонних музеях та приватних колекціях. Але інформація про те, як колись виглядали приміщення палацу залишилась в записах колишніх працівників секретарів. І зараз завдання співробітників музею – залучити меценатів, щоб розпочати відновлення палацу. На сьогодні вже було отримано грант Посольського фонду США на збереження культурної спадщини, кошти з якого пішли на частину проведення робіт з реконструкції.

Через брак часу ми не встигли відвідати ще багато цікавих місць на Тернопільщині, тому сподіваємось, що потрапимо сюди ще не раз і нам точно пощастить з погодою. Але в нашому випадку гарна компанія і чудовий привід для поїздки компенсували всі примхи природи. Тому не зволікайте, а вирушайте в чудову подорож до Західної України і відкривайте для себе нові неповторні куточки країни.