ЛЕВ СКОП : «ІКОНА  МАЙДАНУ», ДРУГ СТУДЕНТІВ І УКРАЇНСЬКИХ ЗАХИСНИКІВ

До дня Гідності та Свободи ми підготували матеріал, в якому пропонуємо нашим читачам познайомитися зі львівським художником, іконописцем, письменником, музикантом і викладачем Левом Скопом. Цей чоловік пройшов весь Майдан, а з початком військових дій на Сході України став щосили допомагати воїнам в зоні АТО, організовувати безліч мистецьких акцій на підтримку армії. В кінці серпня в рамках фестивалю сучасного мистецтва «Artishock», який відбувся в Чорноморську, митець провів цікаву лекцію «Живопис, як джерело для етнографічних досліджень краю», а також спілкувався з молоддю та ділився своїми поглядами на життя.

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-1

Коли вперше бачиш Лева Скопа, одразу здається, що перед вами стоїть герой історичних фільмів або фентезі – статний чоловік з густою білою бородою та дуже виразними блакитними очима. І не дивно, що через його колоритну зовнішність, митця не раз запрошували зніматися в кіно. В Лева Скопа безліч захоплень та ідей, але останнім часом всю свою енергію та сили він витрачає на поїздки в зону АТО, де в нього багато військових побратимів. Саме їм він малює і дарує ікони, а в містах, куди приводить доля, влаштовує благодійні акції та створює мурали (розмальовані стіни) – один з таких з’явився в минулому році в Станиці Луганській.

Мистецтво під час війни

З перших днів Революції Гідності Лев Скоп був на Майдані, де стояв за своїх рідних та українську молодь. На Майдані митець відчув, що він опинився в такому місці, де панують взаємодопомога, толерантність і культура.

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-6

«На Майдані створював ікони і дарував їх учасникам протесту. Бути там було величезним задоволенням для мене, і, дякуючи тим подіям, в мене з’явилася велика родина. Люди самі називали мене «іконою Майдану». Пережив бої на Грушевського та Інститутській. Після нападу беркута 18 лютого я дивом лишився живим – декілька місяців був в лікарні, де мені оперували легені. Реабілітація була довгою, на якийсь час я зовсім перестав малювати. Було важко усвідомлювати, чому ти вцілів, а молоді хлопці загинули».

Митець не залишився осторонь і від подій на сході країни. Разом з майданівцями та іншими волонтерами організував різноманітні акції на підтримку армії, серед яких виставка «Гонта» в Центрі українського мистецтва в Києві, проект «Стіна».

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-3-skop3

«Захисникам малюю іменні ікони. Люблю дуже їздити на схід і особисто передавати хлопцям роботи. Найбільше подобається малювати Пресвяту Богородицю. От в Станиці Луганській є 8-метровий образ Козацької Покрови, який я намалював. Мурал з’явився на місці обстріляного будинку культури. Створював його під прицілом сєпарів. Планував потім їхати в Щастя і зробити ще один розпис стіни, але нам не дозволили, бо було дуже небезпечно».

Проте в нинішній час видавати книжки та малювати картини, присвячені кривавим подіям в країні, митець вважає спекуляцією.

«Зараз не можу писати про війну. Це буде спекуляцією. Так само не знаю, як би я намалював Майдан. Взагалі цікаво, коли розповідають про Майдан, всі згадують дати 18-21 лютого. Я би про це не говорив – то не є темою для виставок. Взагалі, я вважаю, що нам потрібно ставити пам’ятники не майданівцям, а тим сцикунам, які не підтримали в важкі часи країну. А ще треба вивішувати списки і великі банери тих, хто в переломні часи ховався за жінок і є байдужим до того, що відбувається. Суспільство, в першу чергу, має знати саме про таких «героїв»».

В пошуках людяності

Лев Скоп стверджує, що під час Майдану і війни на Донбасі побачив багато рідних душ – гарних людей, сповнених світлою енергією. Таких людей він постійно зустрічає на своєму життєвому шляху.

«Мені багато чого дала  війна – я конкретно побачив, хто є людиною, а хто просто істотою. Якщо мені хлопці телефонують з фронту і кличуть приїхати – я одразу кидаю всі свої справи і їду на схід. Поки це найважливіше для мене. Окрім того, я постійно веду записи, фіксую на відео розповіді і живі спомини бійців. Їм часто потрібно просто відверто поговорити, щоб хтось почув їхню історію».

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-4-lev_skob

Митця не раз вражало те, що водночас на підтримку армії стало дуже багато людей, які показали себе справжніми громадянами – людьми, яким не байдуже, що відбувається в рідній країні.

«Росія не розраховувала, що буде такий опір. Що з’явиться стільки волонтерів, і стільки добровольців встануть на захист країни. Я ніколи не міг подумати, що в нас об’єднаються люди різних професій та статусу. Разом з ними робили благодійні перформанси, під час яких збирали кошти на військове обладнання й амуніцію».

Проте слово «патріот» Лев Скоп уникає і намагається не вживати.

«Не люблю слово «патріот», сьогодні всі ним користуються і маніпулюють. Вважаю, що є людина порядна і не порядна. Та, яка усвідомлює, що це його земля, і яка не розуміє цього. За цей час я побачив дуже велику кількість прекрасних людей. Але доводилось зустрічати і таких, які називають себе патріотами, вдягають вишиванку, а насправді є лицемірами, і собою нічого не представляють».

 «За студентів стояв стіною»

Близько 15 років Лев Скоп викладав у  Львівській академії мистецтв і зараз з радістю згадує своїх студентів, з якими також зробив багато творчих проектів і випустив наукові праці. Хоча митець вже не працює в цьому вищому навчальному закладі, він продовжує зустрічатися зі своїми студентами на багатьох виставках, підтримувати з ними творчий зв’язок і дружні стосунки.

dsc_1946-%d0%b0

«Студенти мене дуже любили. Оцінки за роботи ми виставляли з ними разом, я лише давав свою пропозицію. Вважав своїм обов’язком підтримувати їх в різних ситуаціях. На вчених радах не раз відстоював інтереси студентів і захищав їх. Казав професорам, якщо вони образять когось зі студентів , то будуть мати справу зі мною. Я знущався з хамовитих професорів і хабарників. Мені було байдуже, що переді мною стоїть лауреат державної премії – який він викладач, якщо ображає і ставиться зверхньо до студента? Адже головне у всяких ситуаціях поводитися як Людина. А був й такий випадок, коли батько приходив просити за сина, щоб той отримав залік. Тоді я завів батька до аудиторії і розповів всім присутнім, що він прийшов домовлятися зі мною за сина. Таким вчинком студента зганьбив саме він, а я повівся нормально. Я не стидаюся говорити правду».

Головну місію викладача Лев Скоп бачить в тому, щоб допомагати студентам розкривати їхні здібності. Він ніколи не схвалював існуючу систему освіти, в якій важко навчатися талановитим дітям. За свою відкритість митець мав проблеми з керівництвом, а через відсутність кандидатської, його контракт не було продовжено.

dsc_1943-%d0%b0

«В нас педагогіка складна і велике значення відіграють папірці. Я бував в інших країнах і бачив різницю. В академії викладав різні предмети – і теоретичні, і практичні. Через брак легкого для сприйняття викладацького матеріалу, я почав видавати для студентів свої наукові роботи. Для мене викладацька практика – дати молоді правильну базу і навчити бути собою. Всі знають як малювати, писати вірші, а навіщо бути як всі?».

«Кайфую, коли причетний до чогось хорошого»

Лев Скоп декілька десятків років працює реставратором в церкві Святого Юра в Дрогобичі. Він також реалізується як музикант, записує пісні з рок-групою «Чорна дебра», випускає книжки, долучається то різноманітних благодійних проектів. Встигає все і всюди, адже отримує насолоду від того, що робить.

«Ми продаємо картини й ікони, а за отримані гроші купуємо нашим воїнам спорядження. Відправляємо їх конкретним батальйонам, щоб точно знати, що вони доїхали. Зробили з друзями перший аукціон, потім другий, третій, і займаємося цим донині».

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-5-skop-5

Окрім того, митець постійно бере участь в арт-виставках, перформенсках, пропонує свої ідеї, щоб зібрати кошти для хворих дітей, для закупівлі потрібного медичного обладнання.

«Нічого випадкового в житті не буває. Часто пересікаюсь з волонтерами, які пропонують долучатися до різних благодійних акцій. Колись в Дрогобичі познайомився з жінкою, яка опікувалась онкохворими дітками. Так в мене з’явилася ідея намалювати на ґонтах (прим. дерев’яні покрівлі з церкви Святого Юра в Дрогобичі) 365 ікон «Богородиці, яка молиться за нас» на кожен день у році. Потім всі роботи віддав на благодійний проект задля лікування хворих дітей. Виставка відкрилася на Різдво у львівській галереї. Я в той час якраз був на Майдані, але зумів приїхав на відкриття. Ікони дуже швидко розпродалися — і в Америку, Канаду, інші країни. Тоді вдалося зібрати дуже великі кошти».

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-2-lev_skop

Зараз художник працює над наступною серією благодійного проекту.

«Хочу намалювати 100 ангелів на потребу інституту раку в Києві. Продаж робіт планую зробити перед святом Миколая. Це в моїх силах. Я давно не малював янголів – вони будуть різні: хтось гратиме на інструментах, хтось буде в квітах. Я дуже тішуся, коли причетний до чогось хорошого».

Побажання молоді від Лева Скопа

«Мені сподобалось ваше чисте та охайне місто, тут зустрів привітних людей. Бажаю молоді залишатися собою. Зараз дуже сильно проявилися люди, які нормальні. Не кожен має бути художником, поетом, музикантом, але бути нормальним мусить. Завжди казав своїм студентам не боятися експериментувати, і всім раджу розкривати свої здібності, розширювати можливості. У кожної людини завжди є вибір, який шлях їй обрати. Не треба зраджувати себе! Ми маємо робити гарні справи, не вагаючись. І завжди пам’ятати про найвищі цінності – добро і любов».

Частина фото взята з особистого архіву Лева Скопа та інформаційних ресурсів: vchasnoua.com, weloveua.com, nkontrol.org.ua,newscentral.exsees.com,press-centr.com.